У Північній території Австралії Чарльз Дарвінський університет (CDU) та земельні та морські рейнджери Анінділяква об'єднують зусилля, використовуючи передові технології дронів для боротьби з "примарними мережами" – покинутими рибальськими сітками, які становлять серйозну загрозу для морського життя.
Ця ініціатива, що охоплює майже 1000 км узбережжя Заповідної зони Анінділяква, демонструє ефективність інноваційних підходів у збереженні довкілля. Завдяки використанню дронів, оснащених гіперспектральними датчиками, було обстежено 83,74 кілометри віддаленого узбережжя. Цей метод виявився значно ефективнішим та економічно вигіднішим порівняно з традиційними аерофотозйомками з гелікоптерів, які часто обмежуються погодними умовами та високими витратами. Станом на червень 2025 року було виявлено 72 "примарні мережі" різного розміру, від невеликих фрагментів до сіток довжиною понад п'ять метрів. Точні дані, отримані за допомогою дронів, дозволяють рейнджерам ефективно планувати цільові операції з видалення цих небезпечних відходів.
Проєкт також включає важливий компонент навчання місцевих рейнджерів. Десять рейнджерів Анінділяква вже здобули Сертифікат III з авіації (дистанційний пілот), що надає їм необхідні кваліфікації для безпечного та законного керування дронами. Це не тільки підвищує їхню професійну спроможність, але й сприяє розвитку місцевих навичок та створенню робочих місць у громаді.
"Примарні мережі" є однією з найсмертоносніших форм морського сміття, продовжуючи захоплювати та вбивати морських мешканців, таких як черепахи та дюгоні, які перебувають під загрозою зникнення. Ці сітки, часто загублені або навмисно викинуті, можуть дрейфувати сотні кілометрів, завдаючи шкоди екосистемам. Дослідження показують, що до 80% морських тварин, які потрапляють у такі сітки, становлять черепахи, що особливо тривожно, враховуючи, що Північна Австралія є важливим місцем гніздування для шести з семи видів морських черепах у світі. За оцінками, від 4000 до 10 000 черепах могли бути заплутані в сітках за останнє десятиліття.
Ця співпраця між науковими установами та місцевими громадами є прикладом того, як сучасні авіаційні технології можуть значно покращити зусилля з охорони довкілля, особливо у віддалених регіонах. Вона створює модель для громадського управління морськими відходами за підтримки технологій, що дозволяє ефективніше реагувати на екологічні виклики та зберігати унікальну природу Північної території.