Новітні наукові дослідження підтверджують наявність складної, цілеспрямованої вокалізації у дельфінів-афалінів (Tursiops truncatus), що виходить за межі простих рефлекторних реакцій. Ключові відкриття зосереджені на специфічних акустичних підписах, які функціонують як індивідуальні імена. Вчені аналізують вокалізації цих морських ссавців у водах затоки Сарасота, штат Флорида, застосовуючи сучасні технології, зокрема штучний інтелект для кластеризації контурів свистів.
Дослідження спираються на Базу даних свистів дельфінів Сарасоти (SDWD), унікальний довгостроковий ресурс, що містить записи з середини 1970-х років, з майже щорічними зборами даних, розпочатими у 1984 році, які охоплюють 293 індивідуальних дельфінів. Ці унікальні акустичні підписи, відомі як «свисти-підписи», формуються у дитинстві та є домінуючим типом свисту, коли тварини ізольовані від родичів. Дослідники підтвердили, що ці сигнали функціонують як індивідуальні акустичні ідентифікатори, що відповідають власним іменам.
Дельфіни не лише розпізнають ці сигнали, але й здатні точно їх відтворювати, звертаючись до конкретної особини, навіть якщо вона перебуває поза зоною прямої видимості. Дослідження, проведені, наприклад, вченими з Університету Квінсленда біля узбережжя Австралії, показали, що ці сигнали можуть передавати не лише ідентичність, а й емоційний стан чи соціальний контекст. Крім того, дельфіни реагують на відтворення своїх «іменних» свистів через технічні пристрої, що свідчить про розпізнавання закріпленого значення, а не просто звуку.
Ця здатність до індивідуальної ідентифікації є критично важливою для підтримки складних соціальних структур дельфінів у тривимірному океанічному просторі, де візуальні орієнтири обмежені. Доктор Вінсент Яник зазначав, що для дельфінів потрібна надзвичайно ефективна комунікаційна система, щоб уникнути втрати контакту у зграї. До 30% звукових сигналів дельфіна під час соціальних контактів може становити його власний свист-підпис, що підтверджує високий рівень комунікативної складності.
Окрім вокалізації, науковці фіксують і візуальні сигнали, що доповнюють комунікацію. Було виявлено, що дельфіни-афаліни використовують вираз морди, коли відкривають рота у бік партнера по грі, що інтерпретується як «посмішка» для координації спільних дій. У 1288 зафіксованих випадках посмішки найчастіше виникали під час соціальних ігор, а ймовірність відповідної посмішки була у 13 разів вищою, ніж без стимулу. Ці відкриття підкреслюють розвинені когнітивні здібності цих морських ссавців. Дослідження в Сарасота-Бей також вивчають вплив антропогенного шуму, наприклад, від суден, на акустичну поведінку дельфінів, що є важливим аспектом збереження їхнього середовища.
