Нові наукові дані, отримані етологами з Університету імені Лоранда Етвеша в Угорщині, вперше надали прямі докази того, що собаки здатні ідентифікувати людей за їхнім голосом індивідуально. Це означає, що їхнє розпізнавання виходить за межі простого розрізнення знайомих та незнайомих тембрів. Під час експерименту, в якому брала участь 31 собака, тварини демонстрували правильний вибір у 45% випадків, коли відтворювався голос їхнього власника. Цей показник значно перевищує випадкове вгадування, яке становить 33%.
Більше того, коли звучав голос основного власника, відсоток вірних визначень зростав до 53%. Такі результати переконливо свідчать про те, що собаки активно аналізують та обробляють унікальні акустичні характеристики кожного члена родини, формуючи індивідуальні вокальні профілі.
Крім здатності виокремлювати голос свого господаря із загального звукового потоку, собаки також здатні відрізняти рідну мову від іноземної. Ця особливість є додатковим підтвердженням високого рівня їхньої слухової обробки інформації. Дослідження також виявили, що мозок собак обробляє інтонацію та слова різними шляхами, причому емоційний аналіз голосу відбувається в ділянках, які мають схожість із людськими.
Навіть за відсутності звичної емоційної забарвленості, собаки можуть виділяти значущі слова з монотонного мовленнєвого потоку. Це вказує на те, що їхній аналіз є значно глибшим, ніж проста реакція на тон голосу. Вони не просто реагують на емоцію, а намагаються зрозуміти зміст, що є ключовим аспектом їхньої комунікативної взаємодії з людиною.
Науковці зосередили свою увагу на здатності домашніх улюбленців обробляти вокальні сигнали, прагнучи з'ясувати, наскільки їхні навички наближаються до оволодіння людською мовою. Раніше вже було встановлено, що собаки мають вроджену здатність співвідносити певні звукові маркери з конкретними діями чи об'єктами, наприклад, реагуючи на кличку або команду «гуляти». Проте питання щодо справжньої імітації мови залишалося відкритим.
Було зафіксовано, що собаки демонструють помітну вокальну пластичність, що дозволяє їм видавати звуки, які віддалено нагадують людське мовлення. Однак для повного опанування мови необхідні специфічні нейронні механізми, які, ймовірно, можуть лежати за межами їхніх поточних когнітивних структур. Взаємозв'язок між людиною та собакою, який формується протягом спільного співіснування, виступає потужним каталізатором для розвитку комунікативних навичок.
Імітація людської мови може бути зайвою для встановлення ефективного контакту, оскільки собаки майстерно використовують мову тіла, нюхові маркери та багатий спектр звуків для обміну інформацією. Отже, слухова система собак — це не просто пасивний приймач звуків, а складний інструмент, тонко налаштований на взаємодію з людиною, де кожен звук несе свою унікальну вібрацію та значення. Їхня здатність до точного розпізнавання знайомих звукових патернів є беззаперечною.