Пірахан – корінна група з близько 700 осіб, які проживають в районі річки Майсі на північному заході Бразилії. Вони живуть напівкочовим життям у невеликих селах. Деніел Еверетт, лінгвіст, провів роки, вивчаючи мову пірахан, починаючи з кінця 1970-х років. Спочатку він мав на меті навернути їх у християнство, але пізніше зосередився на вивченні їхньої мови та культури.
Дослідження Еверетта показують, що мова пірахан має слова для «один» (hói) і «два» (hoí), які розрізняються за тоном. Однак пізніше він стверджував, що ці слова означають «невелика кількість» і «більша кількість», а не конкретні числа. Мова також не має термінів-квантифікаторів, таких як «всі» або «кожен». Крім того, кажуть, що в мові відсутні колірні терміни та немає поняття історії, що виходить за межі двох поколінь.
Еверетт виявив, що люди пірахан мали труднощі з розумінням числових понять, навіть після місяців навчання. Його син, Калеб, пізніше провів експерименти, які підтвердили ці труднощі. Пірахан не могли послідовно виконувати прості математичні завдання. Ця робота кинула виклик теоріям Ноама Хомського, який запропонував, що люди мають вроджену здатність до мови, відому як «універсальна граматика».
Еверетт стверджував, що мова пірахан, сформована їхньою унікальною культурою, суперечить ідеї Хомського. Однак багато лінгвістів розкритикували висновки Еверетта. Вони стверджують, що граматичні особливості мови пірахан були неправильно інтерпретовані. Незважаючи на дискусії, мова пірахан залишається переконливим прикладом мовного різноманіття, підкреслюючи різноманітні способи, якими люди говорять, рахують і міркують.