У південно-західних передмістях Мілана група підлітків протягом шести років щотижня збиралася в центрі Cde Creta, яким керує соціальний кооператив Azione Solidale. Їхній спільний досвід перетворився на колективний роман про дорослішання під назвою "Quando potevamo ancora essere tutto" (Коли ми ще могли бути всім), виданий Фондом Джанджакомо Фельтрінеллі у травні 2025 року.
Письменниця Ніколетта Бортолотті зібрала їхні історії, підкресливши ключову роль послідовно присутнього дорослого, який надає підтримку, втілюючи освітній підхід центру. Серед героїв книги – 23-річна студентка та молода мама Іларія, вихователька дошкільних закладів Вітторія, яка склала іспит до Академії образотворчих мистецтв, та 24-річний ІТ-консультант Фейссал, який завдячує Cde за можливість продовжити навчання.
Назва роману перегукується з думкою Мікели Мурджі: "Друзі, яких ти знаходиш між шістнадцятьма та двадцятьма роками, мають унікальність, яка буде неповторною в житті. У тебе будуть інші дружні стосунки, навіть висококваліфіковані, але хтось, хто бачив тебе, коли ти ще міг бути всім... Це не повторюється". Книга доступна для придбання онлайн та в книгарнях.
Центр Cde Creta, керований Azione Solidale, є осередком, що сприяє розвитку молоді, пропонуючи простір для зростання, самовираження та формування активної громадянської позиції. Він слугує альтернативою нудьзі та потенційним негативним впливам, створюючи середовище, де молодь може будувати міцні зв'язки та знаходити підтримку. Група молоді Cde Creta, що складається з підлітків віком від 14 років, регулярно збирається для спільного планування та організації заходів, демонструючи силу колективної дії та відповідальності.
Історія, що лягла в основу роману, підкреслює важливість спільноти та підтримки у формуванні особистості в перехідний період від підліткового віку до дорослості. Вона показує, як спільні переживання, розмови про життя, мрії та страхи можуть стати основою для глибоких зв'язків та особистісного зростання. Цей колективний досвід, задокументований у книзі, є свідченням того, як важливо мати місце, де молодь почувається частиною чогось більшого, долаючи самотність та розчарування.
Роман "Quando potevamo ancora essere tutto" є не лише розповіддю про конкретну групу молодих людей, але й універсальним відображенням шляху дорослішання, сповненого виборами, дружбою та трансформаціями. Він нагадує про той неповторний час, коли майбутнє здається безмежним, а можливості – невичерпними, спонукаючи читачів замислитися над власним шляхом та потенціалом.