Науковці підтвердили існування «дистанційного дотику» як сьомого людського відчуття

Нещодавнє наукове дослідження розкрило унікальну, раніше невідому людську здатність, яку вчені назвали «дистанційним дотиком» або навіть «сьомим чуттям». Спільна команда науковців з Лондонського університету Королеви Марії (QMUL) та Університетського коледжу Лондона (UCL) довела, що люди можуть відчувати об'єкти, не вступаючи з ними у прямий фізичний контакт. Це відкриття кардинально змінює традиційне уявлення про дотик, який завжди вважався почуттям, що вимагає безпосереднього зіткнення з поверхнею.

Натхненням для цього дослідження стали приклади з тваринного світу, зокрема дивовижна здатність куликів та ржанок знаходити їжу, приховану під товщею піску. Вчені висунули гіпотезу, що людська нервова система також здатна вловлювати ледь помітні механічні відгуки, які передаються через гранульовані (сипучі) середовища. Основні деталі експерименту були представлені на конференції IEEE ICDL. Добровольці повільно занурювали палець у пісок, намагаючись ідентифікувати місцезнаходження захованого куба ще до того, як відбудеться фактичний дотик. Результати виявилися вражаючими: учасники змогли визначити розташування об'єкта з точністю приблизно 70,7%. Цей показник значно перевищує шанси випадкового вгадування, підтверджуючи існування нової сенсорної здатності.

Це феноменальне досягнення пояснюється винятковою чутливістю людських кінцівок. Руки здатні реєструвати мікроскопічні деформації у навколишньому піску, які виникають через присутність твердого тіла. Відчуття виникає тому, що рух пальця у гранульованому матеріалі породжує крихітні зсуви. Ці зсуви, наче хвилі, «відбиваються» від прихованого об'єкта і досягають нервових рецепторів. Для об'єктивного порівняння вчені також протестували робота, оснащеного високотехнологічним тактильним сенсором та алгоритмом машинного навчання LSTM. Роботизована система продемонструвала точність лише 40%, при цьому фіксуючи значно більше хибних спрацьовувань. Це яскраво підкреслює беззаперечну перевагу людської здатності до надзвичайно тонкого налаштування сприйняття у подібних умовах.

Розуміння механізмів цього непрямого сприйняття відкриває широкі горизонти для інженерії та технологічних інновацій. Отримані знання можуть бути застосовані для розробки значно досконаліших тактильних сенсорів, а також для створення поліпшених асистивних пристроїв, призначених для осіб із порушеннями дотику. Крім того, ця здатність може стати основою для систем, які працюють в умовах обмеженої видимості, наприклад, під час проведення археологічних розкопок або дослідження поверхонь інших планет. Елізабетта Версаче, яка очолює лабораторію Prepared Minds в QMUL, наголосила, що це дослідження є першим, що вивчає дистанційний дотик у людей, і воно суттєво змінює наше уявлення про перцептивний світ живих істот. Наразі команда планує подальші вишукування, щоб визначити, як варіюється ця навичка серед різних людей, та які чинники можуть обмежувати її прояв.