Коли люди говорять про віруси, вони іноді описують їх так, ніби вони мають особистість або навіть свідомість. Однак біологи часто вважають, що віруси існують на межі між живими та неживими сутностями.
Вчені досі не дійшли згоди щодо того, чи віруси справді живі. З чим вони можуть погодитися, так це з тим, що вірус адаптується до нових умов, еволюціонує і іноді шкодить людям. Це також інфекційний агент, який може розмножуватися лише в організмі-господарі, такому як бактерії, рослини або тварини.
Межа між життям і смертю — це концепція без конкретних критеріїв. Протягом історії вчені сперечалися про визначення життя, і дослідники з різних галузей досі не дійшли згоди. Ці дебати формують наукове розуміння та впливають на рішення щодо охорони здоров’я.
Одне з визначень життя походить від Ервіна Шредінгера, австрійського фізика та лауреата Нобелівської премії. Він запропонував, що життя — це форма негативної ентропії, де живі істоти створюють і підтримують порядок, використовуючи енергію. Пізніше він припустив, що життя залежить від вільної енергії, яка рухає хімічні реакції в живих істотах.
У середині 20-го століття вчені перейшли від визначення життя до опису його основних характеристик. Вони визначили спільні риси між організмами, такими як бактерії, рослини та тварини, встановивши прецедент, якому досі слідують. Замість того, щоб шукати єдине визначення, вчені класифікують сутності на основі цих характеристик.
Згідно з біологією, найменшою одиницею життя є клітина, незалежна одиниця, яка виробляє функціональні молекули та незалежно відтворює генетичний матеріал. Вірус має генетичний матеріал, але потребує ферментів клітини-господаря для виробництва функціональних молекул або відтворення свого генетичного матеріалу.
З генетичної та еволюційної точки зору живий організм визначається його здатністю розмножуватися. З цієї точки зору вірус живий, оскільки він може виробляти подібне потомство. Деякі вчені також зосереджуються на метаболізмі та виробництві енергії як на критеріях життя, яких вірусам бракує.
Віруси демонструють характеристики як життя, так і нежиття, що впливає на те, як ми підходимо до лікування, наприклад, противірусні препарати, призначені для блокування їх розмноження в клітинах-господарях.