19 серпня 2025 року в Нью-Делі завершився 24-й раунд діалогу спеціальних представників Китаю та Індії з питання кордону, що ознаменував значний прорив у двосторонніх відносинах. Після років напруженості, зокрема після сутички у долині Галван у 2020 році, обидві країни досягли десятипунктної домовленості, що охоплює ключові сфери управління кордонами, економічного співробітництва та обмінів між людьми. Ця угода є важливим кроком до стабілізації та покращення відносин між двома найбільшими країнами, що розвиваються.
Ключові домовленості включають створення нових інституційних механізмів для управління кордонами у Східному та Центральному секторах, а також формування Експертної групи для «раннього збору» даних щодо делімітації кордонів. Було досягнуто згоди щодо військової деескалації та протоколів зв'язку, спрямованих на запобігання подальшим напруженням уздовж лінії фактичного контролю (LAC). Крім того, планується проведення 25-го раунду переговорів у Китаї наступного року.
У сфері економічного співробітництва, прикордонні торговельні ринки будуть знову відкриті, а прямі авіарейси між країнами відновляться. Це також включає полегшення візового режиму для туристів, бізнесменів та інших відвідувачів. Індійські паломництва до священних гір та озер, таких як гора Кайлас та озеро Мансаровар, будуть розширені, що свідчить про відновлення культурних та духовних зв'язків. Китай зобов'язався ділитися гідрологічною інформацією під час надзвичайних ситуацій, що стосується транскордонних річок, зміцнюючи співпрацю у сфері водних ресурсів.
Ця угода має значні наслідки для регіональної стабільності. Відновлення економічних та культурних обмінів, таких як прямі рейси та паломництва, є ключовим для відновлення довіри та сприяння зв'язкам між людьми. Однак, суперечка з Непалом щодо перевалу Ліпулех, який Непал вважає своєю територією, підкреслює потенційні наслідки для третіх сторін та необхідність ретельного дипломатичного залучення. Індія відкинула заперечення Непалу, посилаючись на історичні дані, що свідчать про початок торгівлі через Ліпулех у 1954 році.
У ширшому контексті, ця домовленість є стратегічно важливою для обох країн, враховуючи глобальні економічні виклики. Вона демонструє прагматичний підхід до управління відносинами, де взаємна повага, розуміння та поступки створюють основу для співпраці. Успіх цієї домовленості залежатиме від ефективного впровадження її пунктів та стійкої відданості обох сторін діалогу та співпраці, що може сприяти як регіональному, так і глобальному миру та процвітанню.