США та Ізраїль завдали ударів по Ірану; Верховний лідер Хаменеї підтверджено загиблим

У суботу, 28 лютого 2026 року, Сполучені Штати Америки та Ізраїль розпочали скоординовану масштабну військову кампанію проти Ірану в рамках операцій «Епічна лють» та «Ревучий лев» відповідно. Ця спільна атака, що відбулася після краху ядерних переговорів, призвела до серії потужних вибухів у ключових іранських містах, включаючи Тегеран, Ісфахан, Кум, Кередж та Керманшах. Іранське державне телебачення підтвердило загибель 86-річного Верховного лідера, аятоли Алі Хаменеї, у неділю, 1 березня 2026 року, хоча спочатку іранські чиновники заперечували цю інформацію. Хаменеї обіймав найвищу посаду з 1989 року, визначаючи загальну політику країни та будучи верховним головнокомандувачем збройних сил.

У відповідь на удари, які спікер парламенту Мохаммед Багер Галібаф назвав «перетином червоних ліній», Іран негайно розпочав власну «наступальну операцію». Корпус вартових Ісламської революції (КВІР) пообіцяв «суворе, рішуче» покарання та анонсував «найлютішу» операцію в історії проти Ізраїлю та американських баз. Тегеран здійснив багаторазові хвилі ракетних та дронових ударів, націлених на Ізраїль та союзників США у країнах Перської затоки, зокрема ОАЕ, Катар, Кувейт, Бахрейн, Йорданію та Саудівську Аравію, а також на 27 баз США по всьому Близькому Сходу. Міністр оборони Ізраїлю Ізраїль Кац заявив, що «справедливість була відновлена, а вісь зла зазнала смертельного удару».

Масштабні удари спричинили значні втрати серед вищого керівництва Ірану. Серед загиблих, окрім Хаменеї, були названі начальник Генерального штабу ЗС генерал-лейтенант Абдолрахім Мусаві, міністр оборони Амір Насірзаде та командувач КВІР генерал Мохаммед Пакпур, а також радник з безпеки Алі Шамхані. Іранська влада оголосила 40-денний період громадської жалоби та сім днів державних вихідних. Тимчасове керівництво здійснює Рада, до якої увійшли президент Масуд Пезешкіан, голова судової системи Голам-Хоссейн Мохсені-Еджеї та спікер парламенту Галібаф. Серед потенційних наступників на посаду третього Верховного лідера розглядаються Моджтаба Хаменеї (син покійного лідера), Хассан Хомейні (онук засновника Республіки) та Аліреза Арафі.

Регіональні наслідки ескалації виявилися миттєвими, особливо у сфері енергетики. Іранські сили, ймовірно, оголосили про закриття Ормузької протоки, через яку проходить близько п'ятої частини світового споживання нафти та весь катарський СПГ. Це викликало негайну реакцію на світових ринках: нафтові ф'ючерси злетіли до семимісячного максимуму, а великі нафтові компанії призупинили транзит через цей критичний водний шлях. Енергетичні стратеги, зокрема Флоренс Шміт з Rabobank, попередили про драматичний вплив на світові ціни у разі тривалого блокування експорту катарського газу.

У Сполучених Штатах політична реакція була поляризованою. Президент Дональд Трамп назвав ліквідацію «найбільшим шансом для іранського народу взяти свою країну назад» і пообіцяв зустріти будь-яку відповідь силою, «якої ніколи раніше не бачили». Демократи, натомість, засудили удари як «акт війни», здійснений без належної авторизації Конгресу. Крім того, ескалація має непрямі наслідки для України: американські військові чиновники висловлюють занепокоєння, що інтенсивне використання критичних боєприпасів може виснажити запаси, що потенційно уповільнить постачання систем ППО Києву.

За даними Міністерства оборони ОАЕ, більшість із 137 ракет та 209 дронів, випущених Іраном 28 лютого, було перехоплено, проте зафіксовано поранення в аеропортах Дубая та Абу-Дабі, а також вісім травмованих у Катарі. Іранські державні ЗМІ навели власні дані про 201 загиблого та 747 поранених внаслідок початкових ударів суботи. Попри офіційну жалобу, повідомлялося про святкування смерті Хаменеї у Тегерані та інших містах.