16 серпня 2025 року понад 10 000 бортпровідників Air Canada, яких представляє Канадський союз працівників громадських служб (CUPE), розпочали страйк, що призвело до припинення всіх рейсів Air Canada та Air Canada Rouge. Ця подія, яка вплинула приблизно на 130 000 пасажирів щодня, виникла через розбіжності в переговорах щодо контракту, зосереджені на заробітній платі та компенсації за роботу на землі.
У відповідь на значні збої Федеральний міністр праці Петті Хайду застосувала Розділ 107 Канадського трудового кодексу, щоб примусово застосувати обов'язковий арбітраж і покласти край трудовому спору. Причиною страйку стало те, що CUPE відхилив пропозицію Air Canada щодо 38% збільшення загальної компенсації протягом чотирьох років, включаючи 25% підвищення в перший рік. Профспілка вважає цю пропозицію недостатньою, враховуючи високу інфляцію та питання гендерної нерівності в оплаті праці. Основні вимоги включають підвищення заробітної плати, що відповідає ринковим стандартам та інфляції, а також компенсацію за неоплачувану роботу на землі, таку як допомога під час посадки та перевірки безпеки. Бортпровідники вимагають повної оплати за всі відпрацьовані години, тоді як наразі їм оплачують лише час, коли літак перебуває в русі.
Уряд Канади, через Міністра праці Петті Хайду, втрутився, щоб відновити промисловий мир та захистити інтереси країни. Застосування Розділу 107 Канадського трудового кодексу дозволило міністру доручити Канадській раді з трудових відносин провести обов'язковий арбітраж. Це рішення було прийнято після того, як переговори між Air Canada та CUPE зайшли в глухий кут, незважаючи на вісім місяців переговорів та втручання федеральних посередників. Міністр Хайду зазначила, що це втручання є необхідним для забезпечення стабільності та безперебійного функціонування ланцюгів постачання, особливо враховуючи важливість авіаперевезень для перевезення пасажирів та критично важливих вантажів, таких як фармацевтичні препарати.
Цей страйк є першим для бортпровідників Air Canada з 1985 року. Історично такі трудові спори в авіаційній галузі призводили до значних фінансових збитків та операційних збоїв. Наприклад, страйк Boeing у 1989 році коштував компанії 2,5 мільярда доларів у втраченій виручці (з урахуванням інфляції). Поточна ситуація підкреслює вразливість авіаційного сектору до тривалих трудових конфліктів та важливість збалансованого підходу до прав працівників та економічної стабільності. Після втручання уряду страйк було призупинено, а Канадська рада з трудових відносин розпочала процес арбітражу для вирішення спору та встановлення нової колективної угоди. Air Canada розпочала поетапне відновлення операцій для якнайшвидшого відновлення послуг. Ця подія також висвітлює ширшу тенденцію зростання трудових конфліктів у Канаді, де працівники, стикаючись з інфляцією та нерівністю в оплаті праці, активно відстоюють свої права.