Гвінея напередодні референдуму: шлях до стабільності чи продовження невизначеності?

Гвінея готується до референдуму щодо нової Конституції, запланованого на 21 вересня 2025 року. Ця подія є ключовим етапом у політичному переході країни після військового перевороту у вересні 2021 року, що призвів до усунення президента Альфи Конде. На чолі перехідного уряду стоїть генерал Мамаді Думбуя, який обіцяє відновити конституційний лад та підготувати країну до демократичних виборів.

Запропонована Конституція, яка має замінити документ 2020 року, передбачає низку значних змін. Зокрема, термін президентських повноважень пропонується збільшити з п'яти до семи років, з можливістю одного переобрання. Також планується створення Сенату, частина членів якого буде призначатися безпосередньо президентом. Серед інших нововведень – безкоштовна обов'язкова освіта та універсальне медичне страхування.

Ці зміни викликають як підтримку, так і занепокоєння серед політичного класу та громадянського суспільства Гвінеї. Влада обґрунтовує продовження президентського терміну необхідністю забезпечення економічної стабільності та продовження розпочатих реформ. Однак, деякі політичні сили та громадські активісти висловлюють побоювання, що ці зміни можуть стати інструментом для тривалого збереження влади військовою хунтою.

Побоювання посилюються нещодавнім призупиненням діяльності трьох найбільших опозиційних партій на 90 днів, що викликало критику з боку міжнародних спостерігачів як спроба обмежити політичний простір перед референдумом. Регіональна спільнота, зокрема Економічна спільнота західноафриканських держав (ECOWAS), закликає до прозорого та інклюзивного демократичного переходу, відіграючи важливу роль у моніторингу процесу та наданні підтримки для забезпечення стабільності в регіоні.

Референдум 21 вересня 2025 року є вирішальним моментом для майбутнього Гвінеї. Він не лише визначить конституційне майбутнє країни, але й вплине на регіональну стабільність та довіру до демократичних процесів у Західній Африці. Успіх переходу залежатиме від здатності влади забезпечити прозорість, інклюзивність та дотримання обіцянок щодо відновлення цивільного правління, а також від готовності всіх сторін до конструктивного діалогу.