Єврокомісія відтермінувала запровадження повної заборони на імпорт російської нафти

Європейська комісія офіційно ухвалила рішення про перенесення презентації законодавчого акта, який мав запровадити повну заборону на імпорт сирої нафти з Російської Федерації. Документ, представлення якого спочатку планувалося на 15 квітня 2026 року, наразі виключено з оновленого графіка законодавчих робіт, а станом на 24 березня 2026 року нові терміни залишаються невизначеними. Єврокомісар з питань енергетики Кадрі Сімсон охарактеризувала цей відкладений план як такий, що має «орієнтовний характер», що підкреслює прагнення Брюсселя зберігати гнучкість у підходах до енергетичної політики.

Цей крок було зроблено в умовах глибокої економічної нестабільності, яка значно посилилася через ескалацію конфлікту на Близькому Сході. Зокрема, удари США та Ізраїлю по території Ірану призвели до фактичного закриття Ормузької протоки — стратегічної артерії, через яку проходить п'ята частина світового обсягу нафти та скрапленого природного газу (СПГ). Ця подія спровокувала масштабні перебої в поставках, піднявши ціну еталонної нафти марки Brent вище позначки у 100 доларів за барель, що суттєво посилило інфляційний тиск усередині Європейського Союзу.

Водночас триваюча агресія Росії проти України продовжує формувати складне геополітичне тло для прийняття стратегічних рішень у сфері енергетичної безпеки. Стратегічна мета ЄС, зафіксована в рамках програми REPowerEU, залишається незмінною: повне припинення імпорту російської трубопровідної нафти має бути досягнуте до кінця 2027 року. При цьому раніше передбачалося, що короткострокова заборона на морські поставки енергоресурсів набуде чинності вже з 25 квітня 2026 року.

Проте вимушена відстрочка відображає як внутрішні розбіжності всередині блоку, так і зовнішні економічні потрясіння. Зокрема, Угорщина та Словаччина продовжують наполягати на збереженні чинних винятків для поставок через нафтопровід «Дружба». Сенатор Олексій Пушков, коментуючи ситуацію, зазначив, що впровадження повної заборони в умовах різкого стрибка цін стало б для Євросоюзу «пострілом у власну печінку», підкреслюючи прагматичний аспект прийнятого Брюсселем рішення.

Європейська комісія під керівництвом Урсули фон дер Ляєн раніше неодноразово заявляла про необхідність дотримання стратегічного курсу на повну відмову від російських енергоресурсів, називаючи швидке повернення до них «стратегічною помилкою». Тим не менш, нинішня відстрочка демонструє необхідність балансування між довгостроковими геополітичними цілями та нагальною потребою підтримання короткострокової економічної стабільності в регіоні.

Незважаючи на те, що частка російської нафти в загальному імпорті ЄС до кінця 2025 року знизилася до мінімальних показників, Угорщина, Словаччина та Чехія продовжували здійснювати закупівлі через трубопровід «Дружба». Загальні обсяги поставок впали до рекордно низького рівня, склавши близько 4 мільярдів євро за весь 2025 рік. Основними постачальниками нафти до Європи стали країни Близького Сходу та інші регіони, що, попри диверсифікацію, призвело до суттєвого зростання витрат Євросоюзу на енергоносії.