Астронавт NASA Дон Петтіт поділився вражаючим фото, зробленим з Міжнародної космічної станції (МКС) за допомогою довгої витримки. Знімок майстерно поєднує освітлені міста Землі, траєкторії зірок та присутність супутників SpaceX Starlink на орбіті. На фотографії видно золотисті вигнуті лінії, що представляють міські вогні на поверхні Землі. Біліші лінії посередині – це траєкторії зірок, зафіксовані завдяки швидкому руху МКС. Кілька супутників Starlink виглядають як горизонтальні лінії у правій частині зображення.
Станом на 1 серпня 2025 року, сузір'я Starlink від SpaceX налічувало 8 121 супутник, з яких 8 102 були в робочому стані, а 7 040 – повністю функціональними. Ця розгалужена мережа призначена для забезпечення глобального високошвидкісного доступу до Інтернету. Однак, зростання кількості цих супутників викликало занепокоєння серед астрономів щодо можливого втручання в астрономічні спостереження. Дослідження вказують на те, що збільшення присутності супутників Starlink може погіршувати якість даних, зібраних наземними телескопами, особливо в сутінковий час. Це явище, відоме як світлове забруднення від супутників, стало предметом активних дискусій у науковій спільноті.
МКС, що обертається на висоті приблизно 248 миль над Землею зі швидкістю близько 17 500 миль на годину, надає виняткову точку огляду для такої фотодокументації. Астронавти раніше фіксували подібні явища, що ілюструє складний взаємозв'язок між людськими творіннями та космічними подіями. Ця взаємодія підкреслює, як наші технологічні досягнення стають частиною космічного пейзажу. Хоча супутники Starlink покращують глобальну зв'язність, їхній вплив на наукові дослідження залишається предметом тривалого обговорення. Тривають зусилля, спрямовані на мінімізацію потенційних перешкод для астрономічних досліджень, одночасно зберігаючи переваги широкодоступного доступу до Інтернету. Важливою частиною цих зусиль є розробка нових методів обробки зображень, які можуть допомогти зменшити вплив супутникових слідів на астрономічні дані, що свідчить про адаптивність наукового підходу до нових викликів.