Слухаючи Космос: як ШІ створив пісню про пошук позаземних сигналів

Технологічні інструменти невпинно еволюціонують. Однак, першооснова залишається незмінною: намір є початком усього. Саме з нього стартує будь-який творчий процес. Сьогодні цей процес все частіше складається з низки етапів, наче збирається карта зоряного неба: спочатку виникає ідея, потім текст, звук, програмний код, платформа для розміщення та, нарешті, правове регулювання. Нещодавній експеримент Кита Ковинга став яскравою ілюстрацією цієї сучасної трансформації.

Ковинг продемонстрував, як різні системи штучного інтелекту можуть працювати послідовно, не конкуруючи, а взаємодоповнюючи одна одну. Для цього він використав зв'язку між Grok AI та Suno. Спочатку текст пісні під назвою Echoes in the Void, присвяченої пошукам позаземного життя, темам SETI та астробіології, був згенерований Grok AI лише за 30 секунд. Миттєво з'явилися п'ять куплетів, приспів та повна структура — наче думка, що миттєво набула форми чернетки.

Далі цей текстовий матеріал був переданий у Suno, де він трансформувався у музичну оболонку: з'явилися мелодія, аранжування та вокальне виконання. Це вже не сценарій, де «один ШІ робить усе», а радше ланцюжок інструментів. Кожен із них виконує свою чітко визначену функцію, подібно до цифрових учасників студійної сесії.

Важливо також відзначити, де саме експеримент зіткнувся з перешкодами. Сервіс Suno перервав створення композиції через обмеження на максимальну довжину — це технічна межа поточного рівня підписки. Навіть при збільшенні лімітів на текст система все ще стикається з бар'єрами при роботі з тривалими формами. Цей момент дуже показовий: людська уява та креативність прискорилися, а інфраструктура поки що не встигає за ними. Музика народжується швидше, ніж платформа здатна її вмістити.

Тим часом, індустрія намагається наздогнати цю шалену швидкість за допомогою регулювання. Так, Universal Music Group спільно зі Splice активно розробляють інструменти ШІ, залучаючи артистів та дотримуючись принципів інтелектуальної власності. Водночас Warner Music Group укладає нові угоди з Suno. Тепер чітко зафіксовано: треки, створені користувачами безкоштовних акаунтів, не підлягають комерційному використанню, навіть якщо користувач згодом оформить платну підписку.

Це вже не просто експеримент заради експерименту, а формування нової мистецької екосистеми. Вона передбачає:

• Можливість для митців давати згоду (opt-in) на використання їхніх стилів;
• Перетворення ШІ на виконавця наміру, а не його повноцінного власника;
• Ситуацію, коли питання «чи дозволено це?» все частіше супроводжуватиме питання «а як саме це зробити?».

Експеримент Кита Ковинга тут слугує не для того, щоб замінити музиканта. Він демонструє прискорене мислення, показуючи, як ідея проходить шлях від задуму до звучання майже без жодного тертя — і одразу ж наштовхується на правові та технічні обмеження, немов на невидиму стіну.

Що це додає до загального звучання планети?

Це додає кришталевої ясності поточному моменту. Музика більше не виникає з одного інструменту — вона збирається, немов сузір'я: ідея, текст, звук, код, право. Дослід Ковинга показує не «заміну людини», а стрімке прискорення її уяви, де штучний інтелект стає продовженням волі, а не її підміною. Саме тут виникає нова точка напруги: швидкість творення вже випереджає правові та технічні рамки. Планета звучить швидше — і тепер мусить навчитися чути себе відповідально.