Акторка Дженніфер Еністон відверто розповіла про свій минулий досвід лікування екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) у тридцяти та сорокарічному віці, поділившись особистими переживаннями, пов'язаними з роками медійних спекуляцій щодо її рішення не мати дітей.
Еністон, яка тривалий час перебувала під пильною увагою громадськості стосовно репродуктивних рішень, у листопаді 2022 року зізналася, що ці спроби зачати дитину були невдалими. Вона описала процес як надзвичайно складний, що включав різноманітні методи у її прагненні до материнства. Зірка послідовно виступала проти суспільних очікувань та нав'язливих медійних наративів. Зокрема, у липні 2024 року вона висловила своє розчарування коментарями, які натякали на неповноцінність жінок без партнерів чи дітей, наголошуючи на праві кожної жінки на особистий вибір щодо власного тіла. Еністон зазначила, що її шлях до материнства був «викликом», і вона «перепробувала все», включаючи ЕКЗ та «китайські чаї», але «корабель вже відплив». Цей досвід, хоч і був важким, сформував її як особистість, і вона підкреслила, що якби не ці випробування, вона б «ніколи не стала тією, ким мала стати».
Еністон також розкритикувала медіа за те, що вони приділяють надмірну увагу особистому життю жінок, часто створюючи неправдиві наративи. Вона згадала, як у 2016 році написала есе для Huffington Post, щоб протидіяти чуткам про вагітність, заявивши: «Я не вагітна. Я сита по горло». Вона наголосила, що жінки «повні, незалежно від того, чи є у них партнер, чи дитина», і мають право самостійно визначати свою цінність.
Статистика свідчить, що ЕКЗ є поширеним методом лікування безпліддя, але успішність залежить від багатьох факторів, зокрема віку. За даними Центрів з контролю та профілактики захворювань (CDC), лише 21% циклів ЕКЗ у жінок до 35 років призводять до народження живої дитини, а показники знижуються з віком. Це підкреслює важливість обговорення таких тем, як заморожування яйцеклітин, про яке Еністон шкодує, що не зробила раніше. Відвертість Еністон щодо її боротьби з ЕКЗ та суспільного тиску висвітлює ширшу проблему об'єктивації жінок у медіа та суспільстві. Її досвід слугує нагадуванням про те, що особисті рішення, особливо такі чутливі, як репродуктивне здоров'я, заслуговують на повагу та розуміння, а не на осуд чи постійні спекуляції.