Видатний чилійський кінорежисер Ігнасіо Аґуеро отримав престижну нагороду за життєві досягнення на 25-му кінофестивалі DOC Buenos Aires. Фестиваль проходив з 19 по 24 серпня 2025 року.
Ця відзнака вшановує його значний внесок у розвиток латиноамериканського документального кіно та незмінну відданість збереженню історичної пам'яті. Аґуеро, відомий своїм характерним гумором та скромністю, сприйняв нагороду як «стимул на півдорозі до подорожі», що надихає його продовжувати розширювати творчі горизонти.
Фестиваль також присвятив окрему програму його багатій кінокар'єрі. Під час заходу було показано його останній документальний фільм «Листи до моїх померлих батьків» (2025). Ця стрічка заглиблюється в його особисте життя та історію Чилі за останні п'ятдесят років.
Раніше, у 2008 році, його визначна стрічка «Щоденник Аґустіна» стала ключовим твором для розуміння ролі ЗМІ під час диктатури Піночета, детально аналізуючи співучасть газети «El Mercurio». Цей фільм, як і інші роботи Аґуеро, досліджує взаємозв'язок між культурою та мас-медіа, а також потенціал кіно як інструменту просвіти.
25-й DOC Buenos Aires представив різноманітну міжнародну програму документальних фільмів, включаючи ретроспективи, світові прем'єри та дискусії експертів. Відзначення Аґуеро підкреслює незмінну важливість його роботи у збереженні історичної пам'яті та її глибокий вплив на сучасне документальне кіно. Його підхід, що поєднує особисті розповіді з ширшим соціальним та політичним контекстом, резонує з тенденціями латиноамериканського кіно, яке все частіше звертається до тем соціальної справедливості, історичної пам'яті та різноманітності перспектив.
Роботи Аґуеро, такі як «Як мені заманеться» (1985), де він ставить під сумнів мету зйомок у Чилі за часів диктатури, демонструють його незламний та емпатичний стиль, що не уникає гострих політичних питань. Його фільми, що досліджують спадщину залізниці та інженерії колоніальної інфраструктури, також висвітлюють складні взаємозв'язки між історією, землею та кінематографією.