«Сентиментальна цінність» принесла Норвегії перший «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний фільм»

Стрічка Йоахіма Трієра під назвою «Сентиментальна цінність» (Affeksjonsverdi) здобула історичну перемогу для Норвегії, виборовши першу в історії країни статуетку в категорії «Найкращий міжнародний художній фільм» на 98-й церемонії вручення премії «Оскар». Урочиста подія відбулася 15 березня 2026 року, ставши справжнім тріумфом для норвезького кінематографа, який до цього моменту отримував нагороди Американської кіноакадемії виключно в документальних жанрах. Шлях картини до світового визнання розпочався ще у травні 2025 року, коли вона була удостоєна Гран-прі Каннського кінофестивалю. На самій же церемонії «Оскар» фільм претендував на перемогу одразу в дев’яти номінаціях, серед яких були такі престижні категорії, як «Найкращий фільм» та «Найкращий оригінальний сценарій».

Норвегія сім разів номінувалася в цій категорії, починаючи з фільму «Дев'ять життів» у 1957 році, проте протягом десятиліть країні не вдавалося здобути заповітну нагороду. Режисер Йоахім Трієр, який написав сценарій у співавторстві з Ескілем Вогтом, у своїй промові зазначив, що картина досліджує складні та болючі теми батьківського розчарування та необхідності сприймати батьків як окремих особистостей зі своїми слабкостями. Він також звернув увагу на комерційний успіх стрічки, яка зібрала у світовому прокаті 22 мільйони доларів при виробничому бюджеті у 7,8 мільйона доларів. Під час виступу Трієр процитував видатного американського письменника Джеймса Болдвіна, нагадавши присутнім, що «всі дорослі несуть відповідальність за всіх дітей», і закликав не підтримувати політичних лідерів, які ігнорують цей важливий етичний принцип.

Акторський склад фільму вражає своєю майстерністю та глибиною виконання. Видатний Стеллан Скарсгард виконав роль відчуженого режисера Густава, а образи його доньок втілили на екрані Ренате Рейнсве та Інга Ібсдоттер Ліллеес. Також до зіркового ансамблю приєдналася відома американська акторка Елль Фаннінг. Картина є результатом масштабної міжнародної копродукції за участю Норвегії, Франції, Данії та Німеччини, створеної за підтримки фонду Eurimages. До свого оскарівського тріумфу фільм уже встиг отримати широке міжнародне визнання, включаючи престижні нагороди Європейської кіноакадемії та премію «Золотий глобус», яку Стеллан Скарсгард здобув за свою неперевершену акторську роботу.

На 98-й церемонії в категорії «Найкращий міжнародний фільм» норвезька стрічка зіткнулася з надзвичайно серйозною конкуренцією. Серед її суперників були картина Джафара Панахі «Це була просто випадковість», яка раніше отримала «Золоту пальмову гілку» Каннського фестивалю 2025 року, робота Каусер Бен Ханіа «Голос Хінд Раджаб» та бразильський фільм «Секретний агент», який також був висунутий у головній номінації «Найкращий фільм». Виконавчий комітет Академії з міжнародних фільмів провів колосальну роботу, розглянувши 92 представлені картини з усього світу для формування фінального списку номінантів. Перемога Йоахіма Трієра не лише стала особистим досягненням режисера, а й встановила нову історичну вершину для всього культурного спадку Норвегії.