Штиль після сонячного вибуху: чому рекордна активна область 4366 раптово затихла?

Один із найбільш інтенсивних сплесків сонячної активності за останні десятиліття несподівано та безслідно завершився, поставивши перед світовою спільнотою астрофізиків нову складну загадку. Активна область під номером 4366, яка домінувала на видимому диску Сонця з самого початку лютого і ледь не побила історичний рекорд XXI століття за кількістю надпотужних спалахів, різко припинила свою активність у п’ятницю, 6 лютого. Це раптове «мовчання» стало справжнім сюрпризом для дослідників, які очікували на продовження сонячної експансії та готувалися до серйозних наслідків для земної інфраструктури.

Ще буквально напередодні затишшя, 4 та 5 лютого, ця турбулентна область виробила 22 вибухи категорій M та X, що належать до середньої та вищої потужності відповідно. Перебуваючи в позиції, яка вважається ідеальною для прямого геоефективного впливу на Землю, кожна з таких подій теоретично могла спровокувати екстремальну геомагнітну бурю. Проте, всупереч усім існуючим прогнозам та накопиченій статистиці, магнітне поле нашої планети відповіло лише дуже слабкими та епізодичними збуреннями. Жодної серйозної бурі, здатної суттєво вплинути на енергомережі чи супутниковий зв'язок, зафіксовано не було.

Провідні вчені називають цей феномен справжньою аномалією в історії спостережень за космічною погодою. Зазвичай саме корональні викиди маси — гігантські хмари сонячної плазми, що супроводжують потужні спалахи — стають головним тригером магнітних бур на Землі. Але у випадку з регіоном 4366 відбулося щось унікальне: специфічна конфігурація магнітних полів у цій активній зоні, судячи з усього, заблокувала формування та повноцінний викид таких хмар у бік нашої планети. Хоча самі спалахи були надзвичайно інтенсивними, їхня реальна «ударна сила» виявилася нейтралізованою. Сонце, за влучним висловом експертів, фактично стріляло холостими набоями.

Дана подія стає особливо знаковою на тлі загальної надзвичайно високої активності нашого світила протягом 2026 року. Лише місяць тому, у січні, інша активна область стала джерелом найсильнішого за поточне сторіччя радіаційного шторму, що змусило багатьох фахівців готуватися до найгіршого. Нинішній лютневий сплеск, хоча він і не чинив руйнівного впливу на земну інфраструктуру, продемонстрував абсолютно рекордну частоту вивержень. Ба більше, 6 лютого потужні вибухи були зареєстровані вже на зворотному боці Сонця, що чітко вказує на збереження в його глибоких надрах величезних запасів енергії, які ще можуть проявити себе найближчим часом.

На даний момент Сонце, за всіма ознаками, входить у фазу короткочасної стабілізації та відносного спокою. Проте активна область 4366 залишатиметься в полі зору земних обсерваторій ще близько п’яти днів і теоретично зберігає шанси на здійснення двох останніх потужних ривків, щоб остаточно оновити світовий рекорд. Вчені продовжують цілодобовий моніторинг ситуації, оскільки динаміка процесів у сонячній короні залишається непередбачуваною, а потенціал для нових спалахів у цій зоні все ще не вичерпаний до кінця, що вимагає підвищеної уваги з боку служб космічного моніторингу.

Незалежно від подальшого розвитку подій, поточний епізод уже назавжди увійшов в історію космічної погоди як яскравий приклад того, що навіть найпотужніші сонячні збурення можуть залишитися лише «бурями у склянці води». Ключ до розгадки цього парадоксу вченим ще належить знайти, проаналізувавши величезні масиви даних, отриманих від сонячних зондів та наземних станцій. Це дослідження є критично важливим для вдосконалення систем раннього попередження, адже наступного разу сонячний «постріл» може виявитися далеко не холостим, і людство має бути готовим до будь-якого сценарію розвитку подій у навколоземному просторі.