Гігантський протуберанець на Сонці: деталі виверження 2 березня та причини відсутності загрози для Землі

2 березня 2026 року о 02:30 за всесвітнім часом (UTC) на північно-східному лімбі Сонця, у районі з координатами N53E28, було зафіксовано грандіозне виверження гігантського філамента. Його протяжність склала близько 20 градусів, що в лінійному вимірі дорівнює приблизно 243 тисячам кілометрів уздовж сонячної поверхні. Це видовищне явище на краю сонячного диска трансформувалося в яскравий протуберанець, висота якого сягнула колосальної позначки в один мільйон кілометрів — це фактично втричі більше за відстань між Землею та Місяцем. Весь обсяг викинутої плазми попрямував у бік північного полюса нашої зірки. Лише через кілька годин, приблизно о 10:00 UTC, у зоні N10W68 відбулася ерупція ще однієї нитки, хоча й меншого розміру — її довжина становила 11 градусів.

Візуальні дані, отримані від фахівців Центру прогнозування космічної погоди NOAA та незалежних астрономів-аматорів, демонструють класичну динаміку процесу. Відносно прохолодна сонячна плазма спочатку повільно піднімалася вздовж невидимих магнітних арок, а потім раптово прискорилася, закручуючись у розпечені петлі надзвичайної яскравості. На завершальних етапах спостереження зафіксована на відео структура набула дивовижних форм, що нагадували обриси якоїсь міфічної або фантастичної істоти. Як зазначили свідки цієї події, інтенсивність процесів зростала надзвичайно швидко, перетворюючи повільний підйом на стрімкий космічний викид.

Важливо розуміти природу цих явищ: філамент і протуберанець є однією і тією ж структурою, що складається з плазми з температурою близько 10 тисяч градусів. Вона утримується лініями магнітного поля всередині сонячної корони, температура якої сягає мільйона градусів. На тлі яскравого сонячного диска така нитка виглядає темною, проте на краю зірки вона стає сліпучо-яскравою. Коли магнітне напруження в короні зростає, структура втрачає рівновагу і відривається від поверхні. Через значну щільність речовини та потужність супутніх магнітних полів великі протуберанці належать до найбільш загрозливих проявів космічної негоди. Хоча прямі влучання таких потоків у планети трапляються рідко, подібні масштабні події спостерігалися неодноразово, зокрема в листопаді 2025 року, хоча деякі з них могли пройти повз увагу дослідників.

У даному конкретному випадку траєкторія руху плазми виявилася майже вертикальною, спрямованою вгору перпендикулярно до площини, в якій розташовані орбіти планет. Завдяки цьому сонячний матеріал пішов у відкритий міжпланетний простір, не сформувавши коронального викиду маси, здатного вплинути на нашу планету. За офіційними прогнозами SWPC NOAA, геомагнітна ситуація на Землі залишатиметься абсолютно спокійною. У період з 3 по 5 березня очікується, що планетарний індекс Kp не підніметься вище значення 5, а сонячна активність обмежиться лише незначними спалахами класу C, які не становлять небезпеки для технічних систем.

Подібні виверження є природною та очікуваною частиною життєдіяльності Сонця в межах поточного 25-го циклу активності. Вони слугують яскравим нагадуванням про те, наскільки тонко збалансовані магнітні сили на нашій зірці, і підкреслюють життєву необхідність безперервного моніторингу космічного простору. Цього разу величний протуберанець пройшов повз Землю, не спричинивши жодних негативних наслідків, але надавши вченим безцінні дані для вивчення. Стежити за розвитком ситуації та сонячною погодою в реальному часі можна на офіційній платформі Центру прогнозування космічної погоди NOAA.