Сонце згенерувало мегаспалах X8.11: третя за потужністю подія у поточному сонячному циклі

Сонячна активність на початку 2026 року досягла нового драматичного піку, змусивши наукову спільноту уважно стежити за кожним спалахом на поверхні нашої зірки. 2 лютого 2026 року, рівно о 23:57 за всесвітнім часом (UTC), Сонце вивільнило колосальну кількість енергії, спричинивши винятково потужний спалах. Ця подія миттєво увійшла до трійки наймасштабніших інцидентів у межах поточного 11-річного циклу, підкреслюючи надзвичайну динаміку процесів, що відбуваються в сонячній короні в цей період.

Подія, офіційно зареєстрована під індексом X8.11, виникла в межах активної області № 4386. За своїми характеристиками цей вибух відповідає критеріям мегаспалаху — рідкісного явища, яке виводить показники сонячної активності на екстремальний рівень. Завдяки цьому інциденту рейтинг рекордів 25-го сонячного циклу зазнав суттєвих змін. Хоча перше місце все ще ділять між собою спалахи класу X9.0, зафіксовані у травні та жовтні 2024 року, нова подія X8.11 тепер впевнено посідає третю позицію в ієрархії найпотужніших сонячних штормів сучасності.

Унікальність нинішньої ситуації полягає в її стрімкому розвитку та контрастному контексті. Лише за кілька днів до цього Сонце перебувало в стані аномального спокою, що межував із мінімумом, проте тепер воно демонструє силу, яка є майже граничною для нашого часу. Ключовим фактором для безпеки Землі є геометричне положення джерела вибуху. Спалах стався в той момент, коли активна область № 4386 знаходилася під кутом близько 35 градусів відносно умовної лінії Сонце-Земля. Така позиція фактично виключає прямий енергетичний удар по нашій планеті, проте залишає відкритим питання про можливий дотичний вплив хмари плазми. Як і у випадку зі спалахом класу X1.04, що відбувся 1 лютого з піком о 12:33 UTC, точне прогнозування наслідків стане можливим лише після отримання та ретельного аналізу свіжих даних з космічних коронографів, що відстежують рух речовини в просторі.

Окрім суто технічних показників, спостереження виявили надзвичайно цікаву візуальну аномалію, яка вразила навіть досвідчених дослідників. На відеозаписах із супутників чітко простежується рух величезної чорної хмари, що віддаляється від місця вибуху. Астрофізики припускають, що це явище є залишками розірваного холодного протуберанця — масивної арки сонячної речовини, яка не витримала тиску колосальної енергії спалаху. Цей ефектний візуальний ряд слугує наочною ілюстрацією деструктивної потужності процесів, що відбуваються на відстані мільйонів кілометрів від нас.

Отже, значення спалаху X8.11 для нашої планети є неоднозначним. З одного боку, завдяки сприятливому розташуванню джерела, прямий вплив на технологічні системи Землі очікується на мінімальному рівні. З іншого боку, цей вибух став гучним попередженням про те, що Сонце вступило в період надзвичайно нестабільної та агресивної фази. Активна область № 4386 продовжує свій шлях видимим диском зірки і вже найближчими днями, орієнтовно з 3 по 7 лютого, опиниться в найбільш геоефективній позиції. Це створює певні ризики, адже будь-який наступний викид подібної інтенсивності може бути спрямований безпосередньо на Землю.

Наразі наукові групи по всьому світу працюють у режимі підвищеної готовності, розуміючи, що поточний цикл сонячної активності ще далеко не вичерпав свій потенціал для сюрпризів. Постійний моніторинг магнітних полів та потоків частинок дозволяє людству краще підготуватися до можливих викликів з боку нашого світила. Ситуація з областю № 4386 залишається динамічною, і наступні кілька діб стануть вирішальними для розуміння подальшого розвитку космічної погоди в нашому регіоні Сонячної системи, оскільки зірка продовжує демонструвати свою непередбачувану вдачу.