Нове Дослідження Переосмислює Мости Ейнштейна-Розена як Квантовий Зв'язок

Останні наукові розробки, датовані 2026 роком, пропонують кардинальне переосмислення концепції мостів Ейнштейна-Розена (ЕР), відходячи від поширеного уявлення про них як про тунелі для космічних подорожей. Початкова ідея, висунута Альбертом Ейнштейном та Натаном Розеном у 1935 році, полягала у створенні математичного зв'язку між двома ідентичними копіями областей простору-часу. Метою було узгодження гравітації з квантовою фізикою, а не опис швидкісних переміщень, оскільки фізики намагалися вирішити проблему сумісності квантових полів у викривленому просторі-часі.

Помилкове асоціювання мостів ЕР з тунелями для швидкого переміщення закріпилося у фізичних дискусіях, починаючи з 1980-х років, незважаючи на відсутність намірів авторів описувати такі маневри. Автори новітнього дослідження, результати якого опубліковано у 2025 році, стверджують, що первинний міст ЕР вказує на зв'язок між двома просторово-часовими регіонами, що може стати ключем до формування теорії квантової гравітації. У рамках Загальної теорії відносності (ЗТВ) такі швидкісні переходи заборонені, оскільки вони вимагали б подолання відстаней швидше за світло, що класична модель вважає неможливим без тунелю чорної діри.

Сучасні квантові інтерпретації пропонують розуміння мосту ЕР як двох взаємозалежних компонентів квантового стану: в одній частині рух відбувається у прямому напрямку, а в іншій — у зворотному відносно її дзеркального відображення. Це узгоджується з початковою метою Ейнштейна та Розена, оскільки допомагає у розробці теорії квантової гравітації. Існування ж справжніх, прохідних тунелів, як зазначається, вимагає наявності так званої «екзотичної матерії» з негативною густиною енергії, існування якої досі не підтверджено.

Дослідження, подібні до тих, що обговорювалися на конференції NEHOP'26 у ЦЕРН у червні 2026 року, продовжують вивчати первинні чорні діри та квантові аспекти цих об'єктів. Ключова гіпотеза, що випливає з цих нових поглядів, полягає в тому, що великий космічний катаклізм міг бути не абсолютним початком, а «відскоком» — квантовим переходом між двома фазами еволюції Всесвіту. Ця інтерпретація пропонує наступну квантову картину, де інтервал простору-часу стає балансом між протилежними часовими напрямками, що має паралелі з теоріями циклічного Всесвіту.

Концептуальний зсув, зафіксований у матеріалах 2025-2026 років, зміщує фокус з мосту ЕР як простого «короткого шляху» на його роль як фундаментальної ознаки, пов'язаної з квантовою гравітацією та природою самого простору-часу. Раніше, у 1962 році, Джон Арчибальд Вілер та Роберт В. Фуллер показали, що мости ЕР, які з'єднують дві частини одного всесвіту, є нестабільними та швидко «затискаються», не дозволяючи навіть світлу пройти крізь них. Таким чином, новітні дослідження 2026 року повертають фокус до первинної мети Ейнштейна та Розена — пошуку фундаментального квантового опису, а не до сценаріїв подорожей.