У новаторському дослідженні, опублікованому в PLOS One, міжнародна команда революціонізувала наше розуміння Сувоїв Мертвого моря. Використовуючи комбінацію штучного інтелекту та радіовуглецевого датування, дослідники відсунули часову шкалу цих стародавніх текстів, виявивши тісніший зв’язок з епохою біблійних авторів.
Дослідження, в якому брали участь Університет Пізи, Університет Гронінгена та Університет Південної Данії, проаналізувало 135 сувоїв. Результати показують, що багато рукописів набагато старіші, ніж вважалося раніше. Наприклад, рукописи в хасмонейському письмі, традиційно датовані 150-50 рр. до н. е., тепер, здається, передують середині II століття до н. е., можливо, навіть сягають кінця III століття до н. е.
Це дослідження також ідентифікувало фрагменти Книги Даниїла та Екклезіаста, датовані відповідно II та III століттями до н. е. Цей часовий проміжок узгоджується з передбачуваним періодом анонімних авторів біблійних текстів, пропонуючи відчутні докази для вчених, які вивчають походження та передачу Біблії. «Нашим завданням було забезпечити, щоб матеріали, надіслані для датування, були максимально чистими та вільними від залишків, які могли б змінити результати», – пояснює професорка Іларія Дегано з Університету Пізи.
Команда з Пізи розробила інноваційні протоколи для видалення забруднювачів, таких як залишки від старих реставрацій, які можуть спотворити точність радіовуглецевого датування. Цей підхід, дуже інноваційний, може бути використаний у майбутньому на інших стародавніх рукописах, пропонуючи передовий стандарт підготовки зразків для радіометричного датування. Отримані хіміко-фізичні дані мали вирішальне значення для навчання Еноха, нової прогностичної моделі на основі машинного навчання, здатної оцінювати вік рукописів за зображеннями текстів.
Енох, розроблений в Університеті Гронінгена, використовує BiNet, глибоку нейронну мережу, призначену для аналізу слідів чорнила та морфології рукописних символів. Перевірений за допомогою радіовуглецевого датування, алгоритм досяг безпрецедентної точності з похибкою приблизно +/- 30 років, що менше, ніж у самих радіометричних методів у розглянутий період. Це відкриття не тільки переписує підручники історії, але й відкриває нові шляхи для розуміння походження релігійних текстів.