Китай започатковує трансформаційний підхід до морської охорони, застосовуючи принципи екологічного обліку до своїх великих прибережних екосистем. Ця інноваційна стратегія має на меті систематично кількісно оцінити природний капітал та екосистемні послуги, які надаються морським середовищем.
Морські екосистеми, включаючи зарості морської трави та коралові рифи, відіграють вирішальну роль у секвестрації вуглецю, захисті узбережжя та біорізноманітті. Однак ці життєво важливі екосистеми стикаються із загрозами від забруднення, зміни клімату та надмірної експлуатації.
Інтегруючи екологічні дані з соціально-економічними параметрами, політики можуть отримати всебічне розуміння справжньої цінності океанічних ресурсів. Такий підхід дає змогу розробляти політики, засновані на доказах, які узгоджуються з цілями сталого розвитку, забезпечуючи довгострокове управління морським багатством.
Синтез просторових і часових даних високої роздільної здатності за допомогою дистанційного зондування та екологічного моделювання є основою ефективних систем обліку океану. Досягнення Китаю в супутниковій технології та морському моніторингу надають безпрецедентну можливість розробити морські рахунки природного капіталу на основі провінцій.
Політичні рамки, засновані на комплексному морському обліку, мають потенціал трансформувати управління морськими ресурсами в Китаї. Цей підхід може змінити парадигму від короткострокової експлуатації до довгострокового управління, узгоджуючись із міжнародними цілями сталого розвитку.
Зрештою, китайське бачення «еко-цивілізації» наголошує на гармонії між людським розвитком і збереженням природи. Започаткувавши загальнонаціональний облік природного капіталу океану, Китай встановлює еталон для глобальної морської стійкості.