Вчені розробили новий метод використання повітряної екологічної ДНК (eDNA) для відстеження біорізноманіття, пропонуючи неінвазивний спосіб моніторингу дикої природи та розуміння екологічних змін. Цей підхід обіцяє революціонізувати те, як ми оцінюємо та захищаємо різноманітні види на планеті, надаючи важливі відомості для природоохоронних зусиль.
Елізабет Клер, науковець з біорізноманіття в Йоркському університеті, підкреслює виклик опису безмежності життя на Землі. Традиційні методи важко охоплюють весь спектр біорізноманіття, особливо коли види стикаються із загрозами втрати середовища існування та зміни клімату. Клер та її колеги досліджували використання eDNA, генетичного матеріалу, який організми виділяють у навколишнє середовище, для моніторингу біорізноманіття у великому масштабі.
Ніна Гарретт, аспірантка з біології, пояснює, що тварини постійно виділяють ДНК через шерсть, клітини шкіри та навіть дихання. Збираючи цю eDNA з повітря, вчені можуть ідентифікувати види, присутні в даній місцевості. Гарретт використовувала фільтрувальний папір і вентилятор, щоб захопити повітряну ДНК з дерева, де мешкають кажани, з метою виявлення присутності різних видів кажанів.
Дослідники проаналізували повітряні фільтри зі станцій моніторингу забруднення по всій Великій Британії та ідентифікували сотні видів комах, рослин, грибів, птахів і ссавців. Цей метод дозволяє здійснювати безперервний, економічно ефективний моніторинг популяцій диких тварин. Ендрю Браун з Національної фізичної лабораторії (NPL) зазначає, що ті самі мережі, які захищають здоров'я людей, можуть також захищати дику природу.
Цей інноваційний підхід пропонує масштабоване рішення для моніторингу біорізноманіття в усьому світі. Він може допомогти відстежувати вплив природоохоронних зусиль, ідентифікувати інвазивні види та виявляти патогени або сільськогосподарських шкідників. Райан Келлі, морський науковець, наголошує на потенціалі для відповіді на питання про вплив на навколишнє середовище в масштабі, який раніше був недосяжним, відкриваючи шлях для кращого управління біорізноманіттям.
Клер передбачає розширення цього методу до континентального і навіть планетарного масштабу, перетворюючи мережі контролю якості повітря на глобальні системи моніторингу дикої природи. Це може революціонізувати наше розуміння біорізноманіття та забезпечити більш ефективні стратегії збереження.