Розуміння генетичної історії таких хвороб, як чума та проказа, допомагає нам розробляти кращі стратегії боротьби з ними, пропонуючи розуміння того, як патогени адаптуються та поширюються.
Два нещодавні дослідження, опубліковані в журналі Science, заглиблюються в історію чуми та прокази шляхом аналізу стародавньої бактеріальної ДНК. Дослідники з Інституту Пастера та Університету Макмастера досліджували, чому епідемії чуми тривали так довго. Вони досліджували зразки Yersinia pestis, бактерії, що викликає бубонну чуму, з різних пандемій.
Дослідження показало, що у всіх трьох основних пандеміях чуми бактерія еволюціонувала, щоб стати менш вірулентною. Хоча це може здатися нелогічним, це зменшення вірулентності подовжило епідемії. Менш важкі інфекції означали, що хвороба мала більше можливостей поширюватися від людини до людини.
В окремому дослідженні дослідники з Інституту Пастера та Університету Колорадо вивчали проказу в Америці. Вони проаналізували стародавні зразки ДНК і виявили Mycobacterium lepromatosis, бактерію, що бере участь у проказі, віком 9000 років. Це відкриття свідчить про те, що проказа була присутня в Америці задовго до європейської колонізації.
Хоча європейці завезли іншу бактерію, що викликає проказу, Mycobacterium leprae, це відкриття підкреслює необхідність подальшого вивчення Mycobacterium lepromatosis. Розуміння еволюції та поширення цих хвороб надає цінну інформацію для розробки ефективних стратегій профілактики та лікування. Ці знання допомагають нам краще підготуватися до майбутніх спалахів і боротися з ними.
Вивчаючи стародавню ДНК, вчені отримують глибше розуміння того, як патогени адаптуються та поширюються, що призводить до кращих стратегій контролю та запобігання хворобам. Це дослідження підкреслює важливість вивчення минулого для захисту нашого майбутнього.