Нове дослідження геному вірусу грипу 1918 року
Дослідження генетичної структури вірусу грипу 1918 року, що спричинив одну з найсмертоносніших пандемій в історії людства, надає важливі дані про еволюцію вірусів та готовність до пандемій. Міжнародна дослідницька група на чолі з Вереною Шюнеманн з Базельського університету реконструювала геном вірусу грипу 1918 року.
Команда отримала вірус зі зразка, що зберігався у формаліні, з Медичної колекції Інституту еволюційної медицини Цюрихського університету. Зразок був узятий у 18-річного пацієнта, який помер у Цюриху під час першої хвилі пандемії в липні 1918 року.
Ключові адаптації вірусу
Генетичний аналіз показав, що вірус вже мав ключові адаптації до людей на початку пандемії. Порівнюючи швейцарський геном з раніше опублікованими геномами з Німеччини та Сполучених Штатів, дослідники виявили, що швейцарський штам мав три ключові адаптації до людини, які зберігалися протягом усієї пандемії. Ці адаптації підвищили стійкість вірусу до противірусних компонентів імунної системи людини та покращили його здатність зв’язуватися з рецепторами клітин людини, роблячи його більш інфекційним.
Новий метод відновлення РНК
На відміну від аденовірусів, віруси грипу переносять свою генетичну інформацію у формі РНК, яка швидше руйнується. Дослідники розробили новий метод, щоб покращити свою здатність відновлювати фрагменти стародавньої РНК зі зразків. Цей метод дозволяє реконструювати додаткові геноми стародавніх РНК-вірусів і перевіряє справжність відновлених фрагментів РНК.
Важливість дослідження
Пандемія грипу 1918 року забрала життя мільйонів людей у всьому світі. Дослідження дає глибше розуміння ранньої еволюції вірусу грипу 1918 року та його адаптації до людського організму. Такі знання мають вирішальне значення для підготовки та реагування на майбутні пандемії. Здатність моделювати, як віруси адаптуються до людей з часом, є значним кроком вперед.
За оцінками, у 1918-1919 роках від грипу померло від 17 до 100 мільйонів людей у всьому світі.