У новаторському відкритті зонди Voyager виявили гарячу плазмову стіну на краю нашої Сонячної системи, що знаменує перехід до міжзоряного простору. Це відкриття дає нове розуміння геліопаузи та впливу Сонця.
Запущені в 1977 році, Voyager 2 перетнув геліопаузу та увійшов у міжзоряний простір 5 листопада 2018 року. Зонди зіткнулися з несподіваною «вогневою стіною» плазми на геліопаузі, межі між нашою Сонячною системою та міжзоряним простором. Ця плазмова стіна має температуру до 50 000 Кельвінів (приблизно 89 000 градусів за Фаренгейтом). Цей регіон іноді називають «стіною вогню».
Це відкриття має вирішальне значення для розуміння того, як наша Сонячна система захищає себе від космічного випромінювання. Геліопауза діє як захисний бар’єр, відхиляючи значну частину шкідливого міжзоряного випромінювання. Екстремальна температура плазмової стіни не становить прямої загрози для космічних апаратів через її низьку щільність, але це важливий фактор для майбутніх міжзоряних місій. Будь-який космічний апарат, який вирушить за межі нашої Сонячної системи, повинен перетнути цю зону.
Voyager 1 увійшов у міжзоряний простір 25 серпня 2012 року. Програма Voyager продовжує надавати цінні дані про структуру міжзоряного середовища. Зонди Voyager є єдиними двома функціонуючими космічними апаратами, які зараз перебувають у міжзоряному просторі, і вони все ще надсилають вимірювання.