Астрономи, використовуючи дані космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST) та телескопа Габбла, виявили надзвичайно рідкісну систему з п'яти галактик, що зливаються, відому як "Квінтет JWST". Це явище відбулося приблизно через 800 мільйонів років після Великого вибуху. Система, що складається з п'яти фізично пов'язаних галактик із припливними хвостами та 17 галактик-супутників, демонструє активне формування нових зірок та потужні викиди водню й кисню.
Ця знахідка є важливою через надзвичайну рідкість таких масивних злиттів у ранньому Всесвіті. На відміну від типових злиттів, що зазвичай включають дві галактики, "Квінтет JWST" демонструє складні взаємодії. Нові дані від JWST, зокрема з камери ближнього інфрачервоного діапазону (NIRCam), виявили навколо групи новий газовий гало, що підтверджує фізичну взаємодію галактик, а не їхню оптичну ілюзію. Відстань між галактиками коливається від 43 300 до 60 700 світлових років, що свідчить про їхню близькість до повного злиття.
"Квінтет JWST" порівнюють із відомим "Квінтетом Стефана", групою з чотирьох галактик, що взаємодіють у нашому космічному сусідстві, однак нова система значно молодша та активніша у зореутворенні. Загальна зоряна маса "Квінтету JWST" оцінюється в десять мільярдів сонячних мас. Вчені вважають, що ця інтенсивна активність може призвести до формування колосальної "чорної" галактики — системи, яка вичерпала своє паливо і припинить утворення нових зірок приблизно через один мільярд років після Великого вибуху.
Це відкриття надає цінні дані для розуміння ранньої еволюції галактик і кидає виклик існуючим космологічним моделям, вказуючи на необхідність нових фізичних теорій щодо формування Всесвіту. Дослідження, опубліковане 15 серпня в журналі Nature Astronomy, використовувало комбіновані спостереження обох телескопів. Експерти, як-от Крістофер Конселіс, професор екстрагалактичної астрономії з Манчестерського університету, зазначають, що злиття галактик, що включають більше двох систем, є надзвичайно рідкісними, складаючи менше 1% від загальної кількості злиттів. Ці спостереження також проливають світло на те, як ранні галактики могли швидко досягати значних розмірів та зоряної маси, ставлячи під сумнів поточні уявлення про швидкість формування галактик.