Найактивніший вулкан Європи, Етна, продовжує своє виверження, зосереджуючи активність навколо Південно-Східного кратера. Поточні ефузивні та стромболіанські виверження генерують потоки лави, що рухаються з висоти приблизно 3200 метрів на південному схилі вулкана у південно-західному напрямку.
Додаткова ефузивна активність спостерігається з отвору на висоті 3100 метрів, де лавовий фронт досягає 3050 метрів. Третій отвір на висоті 2980 метрів має лавовий фронт, оцінений приблизно в 2500 метрів. Сам Південно-Східний кратер демонструє стійку стромболіанську активність, під час якої пірокластичний матеріал викидається за межі кратера.
Сейсмічний моніторинг показує, що середня амплітуда вулканічного тремору залишається на підвищеному рівні зі значними коливаннями протягом останніх 24 годин. Джерело цього тремору локалізовано під Південно-Східним кратером на глибині приблизно 3000 метрів над рівнем моря.
Геологічна історія Етни, що налічує щонайменше 2700 років документованих вивержень, робить її однією з найдовше документованих вулканічних історій у світі. Розташування вулкана на межі зіткнення Африканської та Євразійської тектонічних плит підживлює його постійну активність. Історичні виверження, такі як події 1669 року, що зруйнували села та досягли Катанії, та виверження 2001 року, що спричинило значне випадання попелу та порушення авіасполучення, глибоко вплинули на ландшафт та життя мешканців регіону.
Родючі вулканічні ґрунти, що є результатом тисячоліть вивержень, історично підтримували багате сільське господарство, зокрема виноградники та сади, значно сприяючи економіці регіону. Незважаючи на потенціал руйнування, стійкість громад у відбудові та адаптації до присутності вулкана є свідченням глибокого зв'язку між людьми та цією потужною природною силою.