Вчені використовують солоність як індикатор для розуміння прискореного потепління прибережних вод північно-східної частини США. Нове дослідження вивчає, як приплив теплої, солоної води з відкритого моря сприяє сезонній ерозії холодної зони.
Лукас Танзер з MIT-WHOI, провідний автор статті в «Journal of Geophysical Research: Oceans», підкреслює сезонне збільшення солоності холодної зони. Дослідження використовує солоність для ідентифікації фізичних процесів, що впливають на умови прибережної екосистеми, використовуючи дані з Ocean Observatories Initiative Coastal Pioneer Array.
Дослідницька група створила бюджет солоності, щоб відстежувати рух океанічної води до і з холодної зони. Свеня Раян з WHOI зазначає, що безперервні підповерхневі вимірювання, такі як ті, що надходять з Coastal Pioneer Array, є вирішальними для розуміння цих змін. Каролін Умменхофер наголошує на важливості супутникових спостережень для відстеження умов поверхні океану в режимі реального часу.
Танзер пояснює, що відстеження солі допомагає визначити, чому холодна зона змінюється протягом року, що важко визначити, використовуючи лише температуру. Це розуміння є важливим для допомоги NOAA Fisheries у сталому управлінні рибними запасами США.