Вчені з Bigelow Laboratory for Ocean Sciences використовують супутникові дані NASA у 2025 році для моніторингу Calanus finmarchicus, основного джерела їжі зникаючого північноатлантичного гладкого кита. Ця інноваційна техніка ідентифікує зоопланктон з космосу, маючи на меті передбачити рух китів і покращити зусилля зі збереження.
Calanus finmarchicus містить червонуватий пігмент, який змінює спектр сонячного світла, що поглинається океаном, коли вони збираються у великій кількості. Супутники можуть виявити цю зміну кольору. Дослідники прагнуть використовувати ці дані, щоб зрозуміти, як зміни в затоці Мен, такі як швидке потепління, вплинули на розташування зоопланктону і, як наслідок, на харчові звички китів. Передбачаючи, де ці ссавці, ймовірно, будуть харчуватися, дослідники та менеджери морських ресурсів сподіваються зменшити смертельні зіткнення суден і заплутування в рибальському спорядженні.
Супутник PACE NASA, запущений у 2024 році, може виявляти 280 довжин хвиль світла, порівняно з 10, які виявляє супутник Aqua. Ця розширена можливість значно покращує здатність розрізняти Calanus finmarchicus від інших видів зоопланктону, удосконалюючи прогнозні моделі для переміщення північних гладких китів і підтримуючи цільові стратегії збереження у 2025 році.