Серед хвиль знебарвлення: на Великому Бар’єрному рифі виявлено велетенську коралову колонію

На тлі тривожних повідомлень про повторювані хвилі знебарвлення Великого Бар’єрного рифу, наукова спільнота отримала звістку, що вселяє стриманий оптимізм. У межах масштабного проєкту громадянської науки Great Reef Census (GRC) дослідники натрапили на колонію корала виду Pavona clavus, яка, за попередніми розрахунками, може претендувати на звання найбільшої з усіх коли-небудь задокументованих у цій акваторії.

Ця унікальна природна структура розташована неподалік від узбережжя Кернса, що в штаті Квінсленд. Згідно з результатами детального картографування, які були офіційно підтверджені на початку 2026 року, масштаби знахідки вражають навіть досвідчених океанологів.

• загальна довжина колонії становить приблизно 111 метрів
• загальна площа розповсюдження сягає близько 4000 м²

Першовідкривачкою цієї незвичайної формації стала волонтерка Джен Поуп, яка першою помітила аномально велике скупчення коралів під час чергового етапу спостережень. Подальше професійне обстеження та детальну верифікацію отриманих даних провела Софі Калковські-Поуп, яка представляє організацію Citizens of the Reef.

Для максимально точного визначення фізичних параметрів об'єкта фахівці застосували метод фотограмметрії. Ця передова технологія дозволяє створювати високоточні тривимірні моделі на основі великої кількості фотознімків, зібраних безпосередньо з водної поверхні, що забезпечує високу наукову достовірність вимірювань.

Варто зазначити, що колонії Pavona clavus такого колосального масштабу стають дедалі більшою рідкістю в сучасному Світовому океані. Масові події термічного стресу та знебарвлення, зокрема надзвичайно серйозна хвиля 2024 року, суттєво послабили екосистему рифу, поставивши під загрозу його подальше існування.

Наразі вчені готуються до проведення генетичного тестування, яке має остаточно підтвердити, чи є ця гігантська структура єдиним цілісним організмом. Проте вже сьогодні знахідку розглядають як потенційний «осередок стійкості», що зміг вижити та зберегтися попри глобальні кліматичні виклики.

Дослідники детально вивчають питання, чи відіграли ключову роль у збереженні колонії локальні припливно-відпливні течії. Ймовірно, саме ці гідродинамічні процеси створюють більш стабільні температурні умови, що дозволяють коралам витримувати періоди екстремальної спеки, які стають дедалі частішими.

Проєкт Great Reef Census, заснований у 2020 році, демонструє вражаючу ефективність гібридної моделі моніторингу. Вона поєднує зусилля тисяч волонтерів та потужності сучасних цифрових технологій для захисту природи:

• використання зображень, зібраних волонтерами по всьому периметру рифу
• глибинний аналіз даних із застосуванням штучного інтелекту
• точність інтерпретації результатів на рівні 97–99%

Починаючи з 2021 року, дані GRC активно використовуються Управлінням морського парку Великого Бар’єрного рифу. Ці відомості є критично важливими для моніторингу та розробки стратегій боротьби з морською зіркою «терновий вінець» (COTS), яка залишається одним із головних факторів втрати живого коралового покриву.

Великий Бар’єрний риф простягається на 2500 кілометрів уздовж північно-східного узбережжя Австралії. Саме тут сьогодні розгортається масштабна наукова робота, спрямована на вивчення балансу між процесами руйнування та природного відновлення унікальних морських екосистем.

Показовим є порівняння з Соломоновими островами, де раніше була виявлена колонія Pavona clavus віком близько 300 років. Та структура розташована на більшій глибині, що разом зі стабільним мікробіомом поліпів розглядається вченими як вирішальний фактор довготривалої стійкості до зовнішніх подразників.

У січні 2026 року регіон зачепив потужний тропічний циклон Коджі. На тлі таких суворих природних випробувань відкриття настільки масштабної живої структури набуває додаткового сенсу, стаючи справжнім символом незламності життя в океанічних глибинах.

Це не просто питання фізичного розміру чи встановлення нових рекордів. Це свідчення нової надії та прихованого потенціалу для відновлення океану. Що ця подія додала до загального звучання нашої планети? Вона привнесла тиху, але виразну ноту пам’яті про минуле та віри у майбутнє.

Поки поверхня океану невпинно змінюється під впливом кліматичних коливань, у його глибинах продовжують рости та розвиватися структури, вік яких вимірюється не сезонами чи роками, а цілими десятиліттями та століттями. Життя не потребує крику чи зайвої уваги — воно просто існує, доводячи свою велич кожним новим днем.