Протягом 38 років археологічні розкопки в добре збереженій урартській фортеці Аяніс не припиняються, продовжуючи відкривати значні знахідки, що проливають світло на давню історію регіону. Ці роботи, що проводяться паралельно з дослідженнями на Гарібін Тепе, надають унікальне та цілісне уявлення про поселення урартського періоду.
Урартська цивілізація, що розквітла з IX по VI століття до нашої ери у Вірменському нагір'ї, залишила по собі спадщину військової могутності, вражаючих архітектурних споруд та майстерності в обробці металів. Її столиця, Тушпа (сучасний Ван), була центром могутньої держави, що охоплювала території сучасних Туреччини, Ірану та Вірменії. Серед найвизначніших відкриттів останніх років – бронзовий шолом, прикрашений міфологічними фігурами, та архітектурна рельєфна плита з Храму Халді. Ці артефакти, що свідчать про високий рівень мистецтва та релігійних уявлень урартів, нині представлені на виставці "Золота доба археології" в Анкарі. Храм Халді, присвячений головному божеству урартів, став джерелом багатьох видатних бронзових виробів, що демонструють майстерність давніх ремісників.
Керівник розкопок на Аянісі та Гарібін Тепе, професор Мехмет Ішикли, підкреслює важливість обох об'єктів для розуміння урартської культури. Він зазначає, що Аяніс є одним із найтриваліших археологічних проєктів в історії урартської археології, розпочавши свою історію у 1989 році. Пристрасть до цього місця не згасає, і, за словами Ішикли, за умови державної підтримки та розвитку методів дослідження, робота може тривати ще сотні років. Така довготривалість свідчить про глибоку відданість науковців розкриттю таємниць минулого.
Виняткова збереженість фортеці Аяніс, яка зазнала обвалу і була запечатана, дозволила зберегти урартський період під руїнами у дивовижному стані. На відміну від багатьох інших археологічних пам'яток, Аяніс залишилася майже недоторканою мародерством та руйнуваннями, що робить її унікальним джерелом інформації. Звідси вже вилучено від 10 000 до 15 000 артефактів, а значна кількість матеріалів залишається під землею, обіцяючи подальші відкриття. Ці знахідки також суттєво збагатили Музей археології у Вані, який зберігає найбагатшу у світі колекцію урартських артефактів. Тисячі предметів з Аянісу, як інвентаризованих, так і призначених для вивчення, знайшли там свій дім.
Особливий інтерес викликає той факт, що паралельно з роботами на Аянісі, на сусідньому Гарібін Тепе нещодавно було виявлено монументальну базальтову статую вагою близько тонни. Це відкриття є надзвичайно важливим, адже скульптурні роботи урартів відомі вкрай рідко, і ця знахідка дає рідкісну можливість зазирнути у мистецькі практики цієї давньої цивілізації, підкреслюючи їхню винахідливість та естетичне бачення. Таким чином, розкопки на Аянісі – це не просто вилучення артефактів, а глибоке занурення у минуле, що дозволяє нам краще зрозуміти життя, вірування та мистецтво урартів. Це свідчення невпинного прагнення людства до знань та збереження своєї спадщини для майбутніх поколінь, де навіть природні катаклізми можуть стати каталізатором для збереження історії.