Стародавня скульптура жаби з Перу проливає світло на реакцію цивілізації на посуху

Археологи виявили 3800-річну глиняну скульптуру, що зображує двох жаб, на археологічній ділянці Вічама поблизу Караля, Перу. Ця знахідка дає нове розуміння того, як стародавня цивілізація Караль справлялася з екологічними викликами, зокрема з періодами посухи.

Скульптура, розміром приблизно 12 сантиметрів завдовжки, показує двох жаб, з'єднаних задніми лапами, і розписана червоним та чорним кольорами. В андських віруваннях жаби є символами води, родючості та процвітання, особливо під час посушливих періодів. Тетяна Абад, керівниця досліджень у Вічама, зазначила, що жаба символізує родючість та шанування води й дощу після тривалих посух, що узгоджується з ширшими андськими віруваннями, де жаб вважають вісниками дощу та життя.

Ця знахідка у Вічама, міському центрі, що виник після занепаду стародавнього міста Караль, підтверджує попередні висновки на цій ділянці. Такі знахідки, як настінні зображення виснажених фігур, свідчать про те, що зміна клімату могла відіграти роль у занепаді цивілізації Караль. Сам Караль визнаний найдавнішим міським центром в Америці та об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 2009 року, що підкреслює давню історію складних суспільств у регіоні.

Символізм жаби виходить за межі Андського регіону. У Стародавньому Єгипті жаба асоціювалася з богинею Хекет, покровителькою народження та відродження, яку часто зображували з головою жаби. Це ще більше підкреслює роль жаби як символу родючості та нових починань у різних стародавніх культурах.

Відкриття скульптури жаби в Перу підкреслює адаптивність та стійкість стародавніх суспільств перед обличчям екологічних труднощів, надаючи цінний контекст для розуміння довгострокового впливу зміни клімату на людські цивілізації. Знахідка у Вічама, що датується 1800-1500 рр. до н. е., сприяє нашому розумінню того, як ранні суспільства сприймали та взаємодіяли зі своїм середовищем у складні кліматичні періоди.