Нове дослідження 2025 року проливає світло на моделі міграції перших людей, які заселили Америку в пізньому плейстоцені. Вчені дослідили геномні дані корінних громад Північної та Південної Америки, щоб розкрити ці висновки. Доктор Олена Гусарєва з Американської асоціації сприяння розвитку науки (AAAS) була серед дослідників.
Берінгія, сухопутний міст, що з'єднував Азію та Північну Америку, слугував важливим маршрутом для цих ранніх мандрівників. Скам'янілі сліди в Нью-Мексико свідчать про те, що люди прибули до Північної Америки раніше, ніж вважалося раніше. Генетичні дослідження вказують на численні хвилі міграції, що призвело до різноманітних, але пов'язаних між собою громад.
Зв'язки ДНК показують стародавні міграційні шляхи
Порівнюючи сучасні профілі ДНК, дослідники виявили спільні генетичні маркери, що натякають на стародавні зв'язки. Ці маркери показують, як невеликі групи відокремлювалися, досліджували нові території та оселялися в різних середовищах. Стародавнє населення стикалося з різкими змінами погоди та незнайомим тваринним світом, коли вони переміщалися в нові райони.
Деякі вчені вважають, що ці виклики змусили громади розділитися, що з часом призвело до незначних генетичних відмінностей. Сім'ї зберегли ДНК предків, виявляючи адаптацію до суворих кліматичних умов. Це видно в ДНК сучасних корінних народів, які простежують своє коріння до Азії та Америки.
Кліматична нестабільність і зникнення мегафауни, як-от мамонти, вплинули на стародавні моделі міграції. Кочові громади, залежні від цих тварин, були змушені переїжджати або адаптуватися. Цей екологічний тиск залишив тривалий відбиток на генетичних моделях, які спостерігаються в групах, таких як кети та ненці Західного Сибіру.
Геномна інформація може допомогти адаптувати плани профілактики захворювань, оскільки деякі популяції мають генетичні варіанти, що впливають на імунну відповідь. Експерти сподіваються, що це дослідження заохотить глибшу співпрацю з корінними громадами, забезпечуючи повагу та етичне партнерство. Захист місцевих мов, звичаїв і родових територій є життєво важливим для збереження культурної спадщини.
Вчені планують продовжувати додавати нещодавно секвеновані геноми до існуючих наборів даних, щоб відстежувати стародавні моделі міграції. Це може прояснити, як рідкісні родовідні вписуються в ширшу розповідь про міграцію людини. Ці відкриття вдосконалять сучасні погляди на передісторію, показуючи, як ми всі пов'язані.