У Сіднейській затоці впроваджуються інноваційні 3D-друковані структури, відомі як BioShelters, для відродження життєво важливих популяцій устриць. Ці конструкції, розроблені Університетом Нового Південного Уельсу (UNSW) у Сіднеї, відтворюють природні середовища існування, втрачені через урбанізацію.
BioShelters виготовляються з використанням форм із переробленого пластику, заповнених бетоном із додаванням подрібнених устричних мушель. Така конструкція створює ідеальні умови для колонізації та процвітання устриць, сприяючи оздоровленню морських екосистем. Устриці відіграють ключову роль у підтримці якості води, фільтруючи до 100 літрів води щодня, а також слугують важливим середовищем існування для іншого морського життя. Додавання устричних мушель до бетонної суміші ще більше сприяє реабілітації цих важливих рифів.
Ця ініціатива є частиною ширших зусиль з відновлення устричних рифів у Новому Південному Уельсі. Уряд Австралії надав значне фінансування для відновлення устричних рифів у гирлі річки Джорджес у Сіднеї, зосередившись на реінтродукції австралійської плоскої устриці. Ранні випробування BioShelters виявилися успішними: прототип, встановлений у 2020 році під мостом Анзак, став домівкою для устриць, водоростей, кельпу та дрібної риби. Це підтвердження призвело до нових замовлень на постійні інсталяції, зокрема на новому місці Сіднейського рибного ринку.
Подальші плани включають вдосконалення процесу друку для прямого нанесення бетону та адаптацію модульної конструкції для різних конфігурацій прибережних стін. Ці досягнення спрямовані на розширення зусиль з відновлення у всьому Сіднейській затоці. Проєкт BioShelters, у співпраці з такими установами, як Сіднейський інститут морських наук, демонструє, як передові технології та морська біологія можуть поєднуватися для вирішення екологічних проблем та відновлення морських ландшафтів.
Дослідження, проведені в рамках проєкту "Living Seawalls", який також використовує текстуровані бетонні панелі для морських стін, підкреслюють важливість таких ініціатив. Ці структури, розроблені за допомогою алгоритмічного комп'ютерного дизайну та роботизованого виробництва, створюють специфічні для місця рішення для середовищ існування. Успіх прототипу, встановленого під мостом Анзак у 2020 році, який за шість місяців привабив устриць, водорості та дрібну рибу, свідчить про потенціал цих технологій. Ці зусилля узгоджуються з ширшими ініціативами з відновлення устричних рифів у Новому Південному Уельсі, включаючи проєкти, що фінансуються урядом Австралії для відновлення популяцій австралійської плоскої устриці в гирлі річки Джорджес.
Загалом, ці інноваційні підходи до інженерії морських середовищ існування підкреслюють зростаюче розуміння ролі устричних рифів у підтримці здоров'я прибережних екосистем та біорізноманіття.