Арагонська мова, визначена ЮНЕСКО як одна з найбільш зникаючих романських мов світу, стикається зі значними викликами. Дослідження, опубліковане Університетом Сарагоси, під назвою «Charrando aragonés: La lengua aragonesa en su zona de uso predominante» (Розмовляючи арагонською: Арагонська мова в основній зоні її використання), надає діагноз поточного стану мови.
Близько 8000 людей використовують її щодня, особливо в сімейному та сусідському середовищі та в невеликих містах. Дослідження також показало, що 79% опитаного населення розуміє мову, але лише 34% розмовляють нею, 29% пишуть нею, а 69% читають. Ці цифри підкреслюють слабку міжпоколінну передачу, що є основною перешкодою для її виживання.
Арагонська мова зберігається переважно в піренейських долинах та сільських громадах. Однак такі фактори, як депопуляція, старіння населення та відсутність інституційної підтримки, створюють ризики для її безперервності. Автори попереджають, що «соціальні та демографічні зміни можуть ускладнити виживання найбільш зникаючої романської мови у світі».
Незважаючи на виклики, дослідження підкреслює позитивні аспекти, такі як зростаюче мовне усвідомлення серед населення та широка підтримка заходів культурного захисту. Дослідники наголошують на необхідності боротьби з історичними упередженнями, які асоціювали арагонську мову з «сільською» або «другосортною» мовою. Автори пропонують періодично повторювати опитування для моніторингу еволюції використання арагонської мови та розширити його на інші території.
Книга, опублікована у паперовому та цифровому форматі видавництвами Університету Сарагоси, підкреслює, що арагонська мова є «скарбом» арагонської культурної спадщини. Автори закликають до більш рішучих інституційних дій, таких як включення арагонської мови в освіту та нормалізація її використання в засобах масової інформації та адміністрації, щоб запобігти перетворенню цієї тисячолітньої мови на спогад. «Без рішучих заходів ризик втрати цієї спадщини є дуже реальним», – підсумовують вони.