Нові дослідження показують, що найбільша подія вимирання на Землі, пермсько-тріасове вимирання 252 мільйони років тому, дестабілізувала океанічні біогеохімічні цикли, що призвело до тривалих коливань рівнів вуглецю, кисню та фосфору. Це затримало відновлення морських екосистем.
Вчені використали модель динамічних систем для аналізу зв'язаних циклів фосфору, вуглецю та кисню в період від кінця перму до початку тріасу. Модель досліджувала вплив вивержень Сибірських трапів і колапсу наземних екосистем на стабільність океану. Пермсько-тріасове вимирання, також відоме як «Велике вимирання», знищило приблизно 95% морських видів.
Дослідження показало, що утворення Сибірських трапів і колапс екосистеми збільшили рівень фосфору в океані та зменшили вміст кисню, що зробило систему чутливою до поховання морського органічного вуглецю. Перехід до дрібнішого фітопланктону, який ефективніше поглинає поживні речовини, ще більше дестабілізував океан, збільшивши потребу в кисні та гомогенізувавши окисно-відновні умови. Модель продемонструвала, що ці фактори, а не короткочасні надходження вуглецю, зумовили спостережувані коливання в геохімічних даних. Ці висновки підкреслюють глибокий вплив пермсько-тріасового вимирання на стабільність земної системи, подовжуючи парниковий ефект і рецидивну аноксію океану.