Ізраїль атакував енергетичні об'єкти Ірану: масштабна ескалація та реакція світових ринків

У неділю, 8 березня 2026 року, представники Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) офіційно підтвердили проведення серії масованих авіаційних ударів по ключових об'єктах енергетичної інфраструктури Ісламської Республіки Іран. Ця військова операція, яка є частиною ширшої оборонної кампанії, була спрямована на потужності, що, за даними ізраїльської розвідки, використовувалися Корпусом вартових ісламської революції (КВІР) для забезпечення військових потреб країни. Основна хвиля атак відбулася в суботу, 7 березня 2026 року, охопивши Тегеран та прилеглі території, включаючи місто Карадж у провінції Альборз, що призвело до появи густих стовпів диму над іранською столицею.

За попередніми звітами, під удар потрапили щонайменше п'ять стратегічно важливих енергетичних точок. Зокрема, значних пошкоджень зазнали нафтосховища Агдасіє, Тегеранський нафтопереробний завод, велика нафтобаза Шахран, а також промисловий об'єкт у Караджі. Губернатор Тегерана Мохаммад Садек Мотамедіан підтвердив факт тимчасових перебоїв у постачанні пального в столичному регіоні та звернувся до громадян із проханням мінімізувати поїздки на автозаправні станції. Водночас Іранське товариство Червоного Півмісяця висловило глибоку стурбованість через випадання специфічного чорного маслянистого дощу на значній відстані від епіцентрів вибухів, попередивши населення про можливі екологічні ризики.

Нинішній виток напруженості став продовженням масштабного конфлікту, який розпочався 28 лютого 2026 року після ліквідації Верховного лідера аятоли Алі Хаменеї внаслідок спільних дій збройних сил США та Ізраїлю. Реакція глобальних економічних майданчиків була миттєвою: ціни на нафту марки WTI протягом тижня продемонстрували стрімке зростання на 35 відсотків, що вкотре підкреслило вразливість світової енергетичної безпеки. Міністр енергетики США Кріс Райт, посилаючись на наявність достатніх світових резервів, намагався заспокоїти інвесторів, заявляючи, що Вашингтон не причетний до ударів по іранській енергосистемі, а перебої в постачанні матимуть короткостроковий характер і триватимуть кілька тижнів, а не місяців.

У відповідь на дії Ізраїлю офіційний Тегеран висунув низку жорстких ультиматумів. Речник КВІР Ібрагім Зульфагари наголосив, що подальші атаки на паливно-енергетичний сектор Ірану спровокують удари у відповідь по нафтових потужностях країн Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ). За його словами, такий розвиток подій може призвести до неконтрольованого зростання цін на нафту, які перевищать позначку у 200 доларів за барель. Тим часом президент США Дональд Трамп публічно заявив, що кандидатура Моджтаби Хаменеї, сина покійного лідера, на посаду нового Верховного лідера є абсолютно неприйнятною, підкресливши намір Сполучених Штатів впливати на процес формування нового іранського керівництва.

Ситуація в регіоні додатково ускладнюється активним залученням інших сторін. Зокрема, рух «Хезболла» приєднався до бойових дій на ліванському напрямку 2 березня 2026 року, що призвело до масового переміщення населення — близько 500 000 осіб були змушені залишити південні райони Лівану та передмістя Бейрута. Прем'єр-міністр Лівану Наваф Салам підтвердив офіційну позицію уряду, яка забороняє будь-яку військову діяльність «Хезболли», та закликав до негайного роззброєння організації. В самому Ірані після подій 28 лютого влада тимчасово перейшла до тристоронньої ради, до складу якої входить президент Масуд Пезешкіан. Останній, до слова, 8 березня заперечив будь-яку причетність Ірану до інциденту з безпілотним літальним апаратом у Нахічевані.

Згідно з останніми даними, загальна кількість жертв з моменту початку ескалації перевищила 1300 осіб в Ірані, понад 390 у Лівані та близько дванадцяти осіб в Ізраїлі. Прямі атаки на цивільну енергетичну інфраструктуру знаменують собою небезпечний поворот у протистоянні, де акцент зміщується на використання економічних інструментів тиску. Це значно підвищує ризики переростання конфлікту в повномасштабну регіональну війну, яка може мати непередбачувані наслідки для всього Близького Сходу та світової стабільності.