Дослідження, проведене в Центрі досліджень дикої природи Кіотського університету, виявило зв'язок між геном рецептора андрогену та поведінкою котів, зокрема частотою муркотіння. У дослідженні взяли участь 280 кастрованих котів змішаної породи, які проживали в домогосподарствах власників. Аналіз ДНК показав, що коти з коротким варіантом гена рецептора андрогену частіше муркотіли, а самці з цим варіантом також демонстрували більшу балакучість з людьми. У самок з коротким варіантом спостерігалася підвищена агресія до незнайомців.
Ці результати піднімають етичні питання щодо використання генетичної інформації для селекції котів з певними поведінковими рисами. Використання таких даних для виведення котів, які частіше муркочуть, може задовольняти людські вподобання, але також ставить під загрозу природну поведінку тварин. Крім того, дослідження показало, що коти, які виросли під опікою людей з народження, можуть виживати без вокальної комунікації, що призводить до збільшення частоти довгих алелів. Це ставить питання про етичні наслідки селекційного розведення та його потенційний вплив на природну поведінку котів.
Згідно з дослідженням, коти з короткотипними алелями демонстрували вищі показники «спрямованих дзвінків/вокалізацій», що узгоджується зі зв’язком між муркотінням і вокальною комунікацією як стратегіями пошуку уваги чи підтримки. Це підкреслює важливість розуміння генетичних основ котячої поведінки для покращення їхнього добробуту. З етичної точки зору, важливо враховувати потенційні наслідки використання генетичної інформації для маніпулювання поведінкою тварин, і чи переваги переважують потенційну шкоду. Враховуючи етичні міркування, важливо підходити до генетичних досліджень котячих вокалізацій з обережністю та відповідальністю. Хоча розуміння генетичної основи котячої поведінки може принести користь добробуту тварин, важливо враховувати потенційні етичні наслідки та забезпечити використання цієї інформації етично та відповідально.